Лише за перші п’ять днів війни Україну покинули більше ніж 520 тис. людей. Година за годиною ця цифра зростає.  Під час засідання Ради Безпеки ООН, присвяченого гуманітарній ситуації в Україні, Філіппо Гранді, верховний комісар ООН у справах біженців, заявив що  найближчі тижні кількість біженців з України може зрости до 4 млн. Що чекає цих людей ? Чи готова Європа зустріти і допомогти нам вижити і повернутися до нормального життя? Чи будуть наші діти щасливі в нових умовах і нових країнах. Все залежить лише від нас самих. 
Неймовірна згуртованість і дружелюбність чеських громадян подарувала нам надію на краще. Нас радо зустрічають, безплатно возять, селять в безкоштовні відремонтовані апартаменти, годують поживними гарячими обідами а не сухими пайками. Відкривають двері в школи і садочки для наших дітей. Проте ажіотаж довкола українських біженців поступово падає. Чехи не готові віддавати свої доходи чужим здоровим людям. Страждають не лише наші діти. Скоро наслідки економічних коливань відчують і самі громадяни Чехії. Якщо це не торкнулося їх ще раніше.
Станом на сьогодні економічна криза захопила весь світ. Нафта, газ, обмежені ресурси дорожчають. Рекорди б’ють не лише ресурси а й товари першої необхідності. Скоро ми відчуємо здорожчання усіх груп товарів. Пересічному громадянину Чехії стає незрозумілим, чому його країна має на себе брати фінансову відповідальність за чужих громадян, коли в них самих життя стає дорожчим і складнішим. 
Який вибір є в українця? Лише один. Потрібно працювати. Потрібно шукати роботу, поки вона є. Потрібно використовувати ті можливості, які є сьогодні, тому, що завтра їх може не бути. Не слід думати що уряд Чехії готовий надавати допомогу в довгому періоді. Європа не очікувала на такий наплив біженців з України, і тому її можливості є доволі обмежені. А з огляду на фінансову кризу чеський уряд буде думати як допомогти своїм громадянам а не чужим. Нам час зняти рожеві окуляри і готуватись до того, що не все буде так гладко. 
Використовуємо можливості, шукаємо роботу. Якщо не вдається знайти роботу в великому місті треба шукати там, де вона є сьогодні. Місце праці і постійний дохід дасть не лише можливість забезпечити себе і рідних, але й можливість офіційного перебування в Чехії, в Євросоюзі. На превеликий жаль шанси кожного нового біженця з України на забезпечення роботою все менші і менші. Діяти потрібно сьогодні. Шукати потрібно сьогодні.
Ажіотаж спадає не лише довкола біженців з України. Це стосується і України в цілому. В наших воїнів, які залишилися вдома і власною кров’ю боронять нашу Землю без нашої підтримки шансів мало. Ми маємо забезпечити не лише себе але й всю Україну і всіх хто залишився вдома, всіх, хто не зміг виїхати, або хто не захотів. Давайте об’єднаємося в нашій праці. Ми не *нахлібники*, ми не паразити. Ми дружня, сильна, згуртована нація, власною працею покажемо що ми варті того щоб Європа відкрила нам двері. Кожен працює на своєму фронті: чи то лінія розмежування чи то фінансова незалежність і становлення себе як Людини. Майбутнє за нами. Слава Україні!!!